. Опубліковано в Новини

Спішу до неї, мов лелека,

Простори кинувши до ніг,

Несу любов свою здалека,

Яку назавжди я зберіг.

Дитячих літ моїх колиска,

Вона, як доля, рідна й близька,

Миліш її ніде нема…

Кожна колиска мала свою філософію. Її виготовляли з чистих порід дерева – клена, ясена, горіха, ліщини, калини, зокрема калинова колиска уособлювала безсмертя роду і родоводу.

Колиску кріпили до сволока на гаку чотирма мотузками, які символізували чотири сторони світу, який чекає на дитину. Вважали, що дитину треба класти головою на схід сонця, що теж мало вагоме символічне значення – світлу та багату долю нащадка. Зовні колиску розмальовували квітами, пташками або прикрашали геометричним орнаментом, хрестиками, адже для християн хрест прирівнювався до всевишнього заступника.

Колиска завжди була одна для немовлят, які народжувалися в родині. Коли дитина виростала, її місце в колисці займала лялька, вона мала охороняти це місце від нечистої сили до народження наступної дитини.

Була і своєрідна колискова наука. В колиску клали нагрудний хрестик дитині, який вона отримувала при хрещенні. Заборонялося колисати порожню колиску, щоб не накликати біду на дитину, а також не можна було колисати колиску удвох, бо це на сварку в родині.

Для донечки в колиску клали матрац із пшеничної соломи (солома – символ життя, запліднюючого начала), для синочка – з житньої. Під подушку клали чебрець, безсмертник, м’яту, коли дитина погано спала – шишки хмелю, примовляючи: «Хмелику хмельовий, служнику землі-матері, прошу тебе шишок дати, сон у колисоньку з вечірньою зорею накликати». Гойдаючи немовля, мати співала колискову – пісню материнської душі та безмежної любові, ласки і неповторної ніжності. Колискова не тільки допомагала дитині заспокоїтися і заснути, вона налаштовувала на щастя, гарний настрій. Скільки їх створив народний геній!

Спи, моя радість, засни, вогники згасли ясні,

Бджілки заснули в садку, рибки поснули в ставку,

Місяць на небі встає, світить у віконце твоє,

Мовчки скоріш позіхни, спи, моя радість, засни, засни, засни.

Спокій прийшов у наш дім, тихо і тепло у нім,

Вітер дверима не рипить, мишка за пічкою спить,

Мовчки скоріш позіхни, спи, моя радість, засни, засни, засни.

Колиска в інтер’єрі Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів. Опішне, Полтавщина. 2015. Фото Тараса Пошивайла


Марія Яценко,
молодший науковий співробітник
Меморіального музею-садиби гончарської
родини Пошивайлів

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Новые игры Alawar.

Буклет/booklet

24312436524356436

Музей-садибу відчинено щодня 

з 9-00 до 18-00 год.

(п'ятниця, неділя: з 800 до 1600)

Вартість: 20,00 грн. за одну особу (віком від 18 років)
10,00 грн. за одну особу (віком до 17 років)