. Опубліковано в Новини

Малювальниця Явдоха Пошивайло оздоблює глиняний посуд у Музеї народної архітектури та побуту УРСР. Пирогів, Київ. Серпень 1983.Фото Сергія Марченка. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів
 
 
Гончарка Явдоха Пошивайло – одна з найцікавіших гончарних малювальниць в Україні, яскрава представниця опішнянської школи художньої мальовки. Вона, за беззаперечним визнанням мистецтвознавців, була малювальницею від Бога. Разом зі своїм чоловіком – потомственним гончарем Гаврилом Ничипоровичем Пошивайлом (1909–1991) – продемонстрували всім оточуючим взірець відданості гончарству. Саме домашній Музей гончарства став провісником Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному…
«Я хочу сказати про наше прекрасне Опішне. В нас у Опішньому золоті майстри, гончарі, кравці, в нас на весь світ усі люди. Наше Опішне славилося завжди садками, людьми робочими, талантами. Я згадую, як завод колись робив, які були у нас майстри. Один хоче хорошо зробить, а другий хоче ще краще робить. Вони були дружні. Піде кожний до горна, подивиться до своєї роботи. А воно, де хороше, у глаза тобі лізе. А де плохе – думаєш, ти плохо зробив, давай стараться! А чого ж ми тепер занедбали Опішню? Чого ми забуваємо отаких золотих майстрів? Невже ви хочете, щоб про них ніколи не згадали? Історія вам ніколи не простить, якщо ви не зробите в Опішні музею. У нас прекрасні майстри. Сидять гончарі по один бік і по другий, гончарують і співають, як чаєчки заведуть. Веселі. Прийдуть, один одного питають: ти що купив на базарі? А тепер чогось, молоді, як вам сказати, одказуєтесь один від одного. Ще молоде, а воно постриба трошки, буде тоже старе. Так і я стрибала. Так усі стрибають. Що ж це буде, якщо нашим робочим не зробить музею, щоб вони там були, щоб жінки подивилися, що вони не забуті (гончарі). Бувало таке, що нам на заводі шість місяців не давали зарплати, трудне було врем’я, але ми не кидали свого заводу.
Люди добрі! Отакі були люди. Чому ж ви такі тепер невидержані? Чого ж ви цураєтеся один одного, чого ж ви отак не зрощуєтесь докупи, що давайте нам як гарно робити? Чого ж ви забуваєте ту людину, яка хоче зберегти, щоб воно не впало, щоб його не заховали?! І я скажу, що якщо не зробите музею – вам історія ніколи не простить! Ніколи! Ніколи! Ви сьогодні живете, будуть ще жити ваші діти, будуть ходити в музей.
За двадцять років скільки вже людей перейшло в наш домашній музей! І всім я стараюся розказати, як я ще в «Кустарю» робила. Я кожній дитині хочу іграшку дати. І люди приходять до нас щодня. Чого ж ви не стараєтеся, щоб вони до мене не ходили: я музей свій здам. Чого ж вони не стараються, щоб швидше музей був?! Скільки ж іще год вони будуть тягти той музей? Скільки год?! Б’ють вікна в нашого віку прекрасній майстерні. Пооддирали дошки, – що заб’ють, оп’ять пооддирають. Де ж ділися ми всі? До чого ж опустилися? Раніше гончар і дома гончарував. У нього хатка маленька, тинок. Він перескочив до сусіда й балакає. А тепер понастроювали отакі забори і виглядають з-під заборів, щоб наче людини не бачити.
А ви старайтеся, до людей ідіть! І щоб музей у Опішні був. Бо інакше історія не простить!»
 
 

Гаврило та Явдоха Пошивайли в домашньому Музеї гончарства. Опішне, Полтавщина. 1988.Фото Ярослава Дацюка (Київ). Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів

 
(З виступу Явдохи Пошивайло на розширеному засіданні Науково-методичної ради Музею гончарства в Опішному 18 червня 1988 року [Пошивайло Є.Д. // Українське гончарство: Національний культурологічний щорічник. Науковий збірник за минулі літа / Упорядкування Олеся Пошивайла. – Київ–Опішне: Молодь–Українське Народознавство, 1993. – С.474-475]).
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Новые игры Alawar.

Буклет/booklet

24312436524356436

Музей-садибу відчинено щодня 

з 9-00 до 18-00 год.

(п'ятниця, неділя: з 800 до 1600)

Вартість: 20,00 грн. за одну особу (віком від 18 років)
10,00 грн. за одну особу (віком до 17 років)